ЯК ВИЯВИТИ ЗДІБНОСТІ ДИТИНИ

Дитина має очевидні музичні здібності, якщо:

• Впізнає мелодії.

• Почувши музику, охоче підспівує або поспішає танцювати під неї.

• Співаючи або граючи, вкладає у виконання почуття та емоції.

• Розуміє і може описати словами характер і настрій музики.

• Самостійно наспівує почуті мелодії. Швидко і легко повторює ритм і мелодію. Вигадує власні мелодії.

• Навчилася або вчиться грати на якомусь музичному інструменті. Має улюблені види музичної діяльності.

Дитина має артистичні здібності, якщо:

• З легкістю спілкується з іншими дітьми і дорослими. Охоче виступає перед аудиторією. Вміє добре викладати свої думки. Прагне викликати емоційні реакції в інших, коли із захопленням щось розповідає.

• Часто виражає свої почуття мімікою, жестами, рухами. Змінює тональність і вираження голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку розповідає. Легко копіює чиїсь пози, вираз обличчя тощо. Пластично й органічно рухається. Любить гарний одяг і розуміє значення вбрання для створення образу.

Дитина має літературне обдаровання, якщо:

• Любить, коли їй читають і розповідають оповідання, історії, казки, билини.

• Ставить багато запитань, добре запам'ятовує події та їх учасників.

• Здатна довго утримувати в пам'яті почуті образи і прагне використовувати їх у нових сюжетах. Любить фантазувати.

• Розповідаючи про щось, уміє дотримуватися сюжету, не втрачає основної думки.

• Зображає персонажів своїх фантазій емоційними, одухотвореними, олюдненими.

• Вибирає в своїх розповідях слова, які передають емоційний стан героїв.

• Використовує багатий словниковий запас.

Дитина має художні здібності, якщо:

• Не знаходячи слів, малює або ліпить, щоб виразити свої емоції.

• Найкраще сприймає саме візуальну інформацію.

• Помічає гарні предмети, любить їх розглядати, ходити на виставки (у музеї).

• Висловлює свою думку про побачене з позиції краси, з естетичних позицій. Охоче ліпить, малює, креслить, комбінує фарби і матеріали.

• Малюнки не однотипні, а різноманітні.

• Використовує різноманітні кольори (готові або/і сам змішує).

• Не боїться малювати олівцем і застосовувати різні техніки для передачі задуму.

Дитина має спортивні здібності, якщо:

• Дуже енергійна, увесь час хоче рухатися.

• Здається, що вона ніколи не втомлюється.

• Смілива, не боїться синців і шишок.

• Краще за багатьох однолітків розвинена фізично.

• Майже завжди прагне вигравати в спортивних іграх.

• Віддає перевагу навіть безцільній "метушні" перед спокійними розвагами.

• У неї є свій улюблений герой — спортсмен.

• Володіє широким діапазоном рухів (від повільного до швидкого, від плавного до різкого).

• Прекрасно утримує рівновагу.

• Демонструє високий рівень розвитку основних рухових навичок (ходьба, біг, лазіння, стрибки, уміння кидати і ловити предмети).

• Завдання батьків, педагогів, психологів — своєчасно підтримати розвиток індивідуальної своєрідності дитини.

• Подальший індивідуальний розвиток особистості дитини продовжується в початковій школі

 

Взаємини дитини з однолітками

 

( Психологічні рекомендації педагогам)

 

 

1.Оскільки дитина діє  за прикладом  людей, які її оточують,то на перше місце виходять добрі взаємини між батьками  й  педагогами,з якими спілкується дитина.

 

2. Намагайтеся в дитячому  колективі створити  таку атмосферу, яка б не обмежувала дій дитини

 

(уникайте неаргументованих висловів:„Так не можна ” (чому? ), « Так не гарно» (чому?). Проведіть

 

 із дітьми бесіду про те, до яких стосунків з однолітками у групі вони прагнуть.

 

3.Ефективним методом подолання байдужості дитини та  неприязного ставлення до однолітків є організація театралізованої діяльності (інсценізація

 

добре  знайомих та улюблених казок).

 

4. Змістовим  матеріалом  для ігор - демонстрацій  та інсценувань можуть бут не тільки казки, а й спеціально створені вихователями  оповідання, в

 

яких  ідеться про виникнення якогось непорозуміння чи конфліктної ситуації.

 

5. Доцільно для налагодження контактів серед дітей використовувати моделювання ситуацій спілкування на  комбінованих  заняттях із мовленнєвих та продуктивно – творчих видів діяльності.

 

6. Час від часу вихователеві вато вдаватися до бесіди – аналізу, бесіди – узагальнення, аби  показати переваги позитивних  вчинків та формування у дітей гуманних взаємин.

 

7. Доцільно, порадившись із  дітьми, встановити добрі традиції у  групі, наприклад,зустрічати одне одного усмішками, веселими репліками. Це також  сприятиме покращенню стосунків.

 

8.Одним із засобів формування  позитивних взаємин є здійснення особистісно зорієнтованого підходу у виховані, який базується на самоповазі дитини, наданні їй  права на вільний вибір партнера, дій, способу спілкування.

 

9.Створюйте  умови, що сприяють встановлення та розвитку дружніх,приязних стосунків між дітьми. Проводьте ігри, аби  зняти у них напруження, це їм змогу виявити здатність до співпереживання.

 

10. Визначте дітей, які схильні усамітнюватися. Спонукайте інших дітей запрошувати  їх до спільних ігор.

 

11. Обговорюйте  негативні  вчинки , не зачіпаючи  гідності дитини (скажімо, на прикладах  персонажів художніх творів).

 

 

 

   АДАПТАЦІЯ ДО ДИТЯЧОГО САДКА

         Адаптація –  це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ саме і є новим, ще невідомим простором, із новим середовищем, новими взаєминами.

 

Ознаки дезадаптації:

1.     Несформованість позитивного настановлення на відвідування дитячого закладу. Важливо сформувати у дитини позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки зі співчуттям ставляться до відвідування дитиною дитячого садка. Внаслідок такого ставлення дитина теж починає страждати, вередує, відмовляється відвідувати ДНЗ. Іноді батьки залякують дитину відвідуванням садочка. Часто діти навіть не знають, що їх чекає у садку.

2.     Несформованість навичок самообслуговування. Часто батьки, економлячи час, поспішають нагодувати, одягнути дитину, стримуючи цим формування у неї практичних умінь і навичок – діти не вміють самостійно одягатися, користуватися туалетом.

3.     Відсутність спілкування з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування дитини з ровесниками, щоб захистити її від поганого впливу. Як наслідок: конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.

4.     Невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу. Якщо режими кардинально відрізняються в часі й послідовності режимних моментів, дитина в садку відчуватиме дискомфорт.

 

Поради батькам :

1.     Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку

2.     Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив не ставлення до відвідування дитячого садка.

3.     Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї

4.     Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

5.     Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку

6.     Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку

7.     Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

8.     Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9.     Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10.                       Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11.                       Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12.                       Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін шими дітьми.

13.                       Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14.                       Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни,чешки для музичних занять, носовичок.

15.                       Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

 

Поради  вихователям:

1.     Працювати вихователю буде легше, якщо він дізнається від батьків про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб батьки відчули: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину і готовий брати до уваги всі її відмінності.

2.     Було б добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, мовою і жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Якщо дитина охоче йде на контакт, можна взяти її за руку..

3.     Теплий, доброзичливий прийом обумовлює перші враження дитини про дитсадок, її настрій, готовність попрощатися з мамою. Так само важливо, щоб вихователь ввечері тепло прощався з кожною дитиною.

4.     Форма звертання дитини до вихователя може бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: наприклад, тьотя Галя, чи просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти зверталися до вас на ім’я, по-батькові, оскільки це досить складно для дитини.

5.     Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати її в новому місці.

6.     У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини та заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя.

7.     Налагодженню теплих стосунків сприяють індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли з сім’ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатися слід до них, з одного боку, індивідуально, на ім’я («Маринко, ходімо мити ручки»), а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» («Дітки, тепер всі сідайте за столики!»)

8.     Всі незвичні дітям дії слід пояснювати багаторазово: «Зараз ми всі будемо одягатися на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф. Це у нас Оліна шафа, це – Іванкова, а це – твоя. Ти, Ігорю, молодець, сам свою шафу знайшов.»

9.     Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тих речей, з якими вдома не стикалися або робили інакше. Але все ж найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, у кого, які проблеми.

10.                       Вихователь має привертати увагу один до одного, домагатися, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, бажано, щоб зверталися на ім’я один до одного. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось діти й Іринка прийшла. Доброго ранку, Іринко. Діти, давайте всі разом з нею привітаємося.»

 

11.                       Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима.